«Ода до радості» — монументальна хорова симфонія, створена Людвігом ван Бетховеном на початку 19 століття. Вона стала тріумфальним фіналом його Дев’ятої симфонії, твору, який зробив революцію в жанрі та закріпив статус Бетховена як музичного генія.
Композиція починається спокійним і ніжним вступом, поступово переростаючи в грандіозне і величне крещендо. Коли оркестр і хор об’єднуються, виникає культова мелодія «Оди до радості», яку миттєво впізнають і прославляють у всьому світі.
Бетховен черпав натхнення для цього твору з вірша Фрідріха Шиллера, який висловлював ідеали єдності, братерства та радості. Завдяки своїм емоційно насиченим і викликаючим мелодіям музика передає почуття надії та оптимізму, заманюючи слухачів у царство небесної краси та піднесеного вираження.
Сильний характер симфонії та її універсальне послання зробили «Оду до радості» одним із найвпливовіших і найулюбленіших творів класичної музики. Вона вийшла за рамки часу, культури та кордонів, твердо поставивши Бетховена та його Дев’яту симфонію на вершину музичної історії.
