Луїджі Форіно був італо-аргентинським віолончелістом і вчителем музики. З 1901 року Форіно був директором Національної консерваторії в Буенос-Айресі та професором гармонії та контрапункту. Після повернення до Риму він викладав у Національній академії Санта Чечілія. Він опублікував віолончельні сонати Луїджі Боккеріні та написав історію віолончелі та віолончеліста (Il violoncello: il violoncellista ed i violoncellisti, 1936). Він також опублікував п’ятитомну віолончельну школу.