Ернст Дітріх Адольф Айхнер — німецький композитор. Ейхнер народився в родині Йоганна Андреаса Айхнера (1694–1768), придворного музиканта при дворі Вальдек. Початкову музичну освіту дав йому батько. Завдяки цьому він став широко відомим як фаготист-віртуоз у всій Європі. У 1762 році він вступив на службу до герцога Крістіана IV Цвайбрюкенського як скрипаль. У 1768 році він став концертмейстером Цвайбрюкенського придворного оркестру, де залишався до 1772 року. Він користувався високою повагою серед сучасників і за життя досяг міжнародного визнання як видатний композитор, фаготіст і концертмейстер. Однак Айхнер помер молодим і про нього швидко забули. Музикознавцям він відомий як представник Мангеймської школи. Його 31 симфонія та 20 концертів складають основну частину його творів, але він також створював камерну музику, включаючи шість квартетів для флейт, опус 4. У 1772 році його твори були опубліковані майже одночасно в Парижі, Лондоні та Амстердамі. Крістіан Фрідріх Даніель Шубарт в 1784 році високо оцінив роботи Ейхнера за їх витончений шарм і «танучу солодкість». Його Концерт для арфи ре мажор, опус 9 (частини: Allegro, Andante і Tempo di Minoetto) виконується досі. Його дочкою була композитор Адельхайд Марія Айхнер.