Gymnopedies (опубліковано з 1888 року) — це короткі атмосферні п’єси, написані в 3/4 такту, кожна з яких має спільну тему та структуру. У сукупності Gymnopédies вважаються важливим попередником сучасної ембієнтної музики — ніжних, але дещо ексцентричних творів, які, будучи створені, кидали виклик класичній традиції. У мелодіях п’єс використовуються навмисні, але м’які дисонанси проти гармонії, створюючи пікантний, меланхолійний ефект, який відповідає інструкціям щодо виконання, які мають грати кожну п’єсу «болісно», «сумно» або «серйозно». Починаючи з другої половини 20-го сторіччя, Гімнопéплашки часто помилково описували як частину корпусу меблевої музики Саті, можливо, через їх інтерпретацію Джоном Кейджем.
Gymnopedies (опубліковано з 1888 року) — це короткі атмосферні п’єси, написані в 3/4 такту, кожна з яких має спільну тему та структуру. У сукупності Gymnopédies вважаються важливим попередником сучасної ембієнтної музики — ніжних, але дещо ексцентричних творів, які, будучи створені, кидали виклик класичній традиції. У мелодіях п’єс використовуються навмисні, але м’які дисонанси проти гармонії, створюючи пікантний, меланхолійний ефект, який відповідає інструкціям щодо виконання, які мають грати кожну п’єсу «болісно», «сумно» або «серйозно». Починаючи з другої половини 20-го сторіччя, Гімнопéплашки часто помилково описували як частину корпусу меблевої музики Саті, можливо, через їх інтерпретацію Джоном Кейджем.