Йоган Себастьян Бах створив оркестрову сюїту № 2, BWV 1067 у Лейпцигу між 1738 і 1739 роками. Спочатку вона називалася увертюрою (як цей термін використовувався в бароковій Німеччині для позначення сюїти, якій передувала увертюра у французькому стилі). Цей твір зазвичай групують разом з іншими трьома оркестровими сюїтами (BWV 1066, 1068 і 1069), але вважається, що Бах не задумував їх як комплект (як він задумував Бранденбурзькі концерти), оскільки джерела є різні. Ця конкретна сюїта, написана для флейти соло, двох скрипок, альта, баса та континуо, очевидно, заснована на більш ранній композиції ля мінор, у якій сольну партію виконувала скрипка. Існують деякі припущення про те, що спочатку це був концерт для гобоя. Badinerie (буквально «жарти» французькою мовою; в інших творах Бах використовував італійське слово з тим же значенням «Scherzo») стала виставкою для сольних флейтистів через її швидкий темп і складність.
