Тріо мі-бемоль, ор. 38 — аранжування ранішого септету мі-бемоль 1805 року, ор. 20 Людвіга ван Бетховена. Оригінальний твір, завершений у 1800 році, був написаний для кларнета, валторни, фагота, скрипки, альта, віолончелі та контрабаса. Ця версія була переписана для кларнета (або скрипки), віолончелі та фортепіано. Загальне оформлення твору нагадує серенаду, яка точно повторює тріо Моцарта K. 563, але має значні доповнення. Диригент Артуро Тосканіні переставив струнну секцію септету так, щоб її могла грати вся струнна секція оркестру, але він не змінив решту партитури.
